ЩО ЦЕ, ЯКЩО НЕ АГОНІЯ?

 

ЩО ЦЕ, ЯКЩО НЕ АГОНІЯ?




ЩО ЦЕ, ЯКЩО НЕ АГОНІЯ?

 

Смаженим вже запахло добряче і вони заметушились і запанікували. Бо останні заворушення: різноманітні акції протесту, збір підписів за відставку президента і уряду підлили у вогонь цілу діжку масла. Якщо говорити у регіональному масштабі, то завдяки телебаченню, жителі Хмельниччини дізналися багато цікавого і про свого губернатора. Результат - особливо віддані діючій владі злякалися по-справжньому. А страх – поганий порадник, бо заважає мислити адекватно. Тому дії керівників, спрямовані на бажання втриматись у владному кріслі, доходять до абсурду і нагадують агонію.

 

Нещодавно вся Україна святкувала 20-ту річницю Всеукраїнського референдуму - подію насправді важливу та доленосну для держави. У всіх обласних та районних центрах з цього приводу відбулись ті чи інші заходи. Але особливо креативними виявились Дунаївці. Керівництво району перетворило відзначення цієї дати на клоунаду.

 

За день чи два до цього містом поповзли чутки про якийсь мітинг на підтримку президентських реформ. Хтось у це повірив, а хтось – і ні, бо у такий цинізм загалом повірити важко.

 Але те, що зробили ініціатори акції, виявилися вершиною цинізму. Бо зібравши людей, переважно бюджетників, якими завжди затикають дірки на подібних церемоніях, під приводом святкування річниці референдуму, вони, насправді, переслідували іншу мету - відстояти інтереси діючої влади, а тобто, і свої власні.

 

Чутки про мітинг виявилися чистою правдою. Рівно у призначений час у центрі Дунаєвець замайоріли прапори. Але не державні українські, а, Партії Регіонів.

Організатори акції навіть не спромоглися, або й не вважали за потрібне, замислитись над тим, яке ж відношення має до дати прийняття Акту проголошення незалежності символіка провладної партії.

 

Але, треба віддати належне, що про річницю референдуму таки згадали. Голова районної ради Тетяна Панасевич, певне, щоб совість не мучила, зробила досить детальний екскурс в історію. Але десь із середини виступу взялася за справу, заради якої «все мы здесь сегодня собрались») і почала доводити землякам необхідність реальних і конкретних владних реформ і перетворень, одночасно розписавшись за всіх дунаївчан, що вони, мовляв, з розумінням ставляться до цих реформ, і їх підтримують. Правда, голова райради обмовилась, що «Звичайно, нелегко сьогодні працювати і нам потрібно відкинути ілюзії, що всі проблеми коли-небудь самі собою вирішаться. Адже навіть дуже активні особисті втручання Президента чи губернатора не допоможуть в повній мірі принести зміни на краще, якщо не буде зацікавленості громад.»  Але чомусь шановна голова не конкретизувала в чому саме має полягати громадська зацікавленість? У ще більшому підвищенні пенсійного віку, чи податків? Чи, можливо, у знятті пільг з чорнобильців та афганців чи у подальшому закритті шкіл та лікарень? Якщо так, то громаді вже не цікаво. Бо немає вже що підвищувати, знімати та зачиняти. А може зацікавленість має  передбачати те, щоб губернатор, котрий обзиває своїх земляків алкоголіками і псевдопатріотами перейшов на більш брутальні епітети, а то й взагалі на ненормативну лексику ?

 

Далі відстоювати честь Президента України та губернатора Хмельниччини взялися інші активісти. На передньому фланзі - довірена особа Президента Борис Тулупов, який з гусарським молодецтвом кинувся доводити, як нелегко нині доводиться нашому Президенту і який він молодець, що взяв на себе таку важку місію наведення порядку у країні. І Ядуха – теж молодець, бо завдяки йому(!), ( зауважте, саме йому, а не коштам з бюджету, який ми наповняємо своїми ж податками, і які необхідно виділяти на потреби населених пунктів), у Дунаївцях ремонтуються шляхи, відновлено будівництво палатного корпусу лікарні і об’їзної дороги. З тією багатостраждальною дорогою, взагалі вийшло як у казці. Стільки років не могли її добудувати! А тут їхав собі Янукович у Кам’янець-Подільський, помітив «непорядок» і - раз, наче за помахом чарівної палички гроші у Ядухи на це з’явилися( а може й були, але він не хотів ділитися, поки не отримав «по шапці»?).

 

Не оминув увагою пан Тулупов і непорядних журналістів, які, виконуючи замовлення «злих ворогів», зводять наклепи на чесних можновладців.

 

Далі були промови від депутатів районної та міської ради, але нічого нового та цікавого вони не сказали – ті ж оди і дифірамби.

 

Оригінальним виявився лише виступ чоловіка, представленого як «представник громади села Маків», котрий не зрозуміло яким чином затесався у компанію поважних промовців. Затинаючись і плутаючись у словах, він намагався пояснити дунаївчанам, чому все-таки у районі зачиняють лікарні. Говорив про відсутність коштів, нерентабельність, але його виступ нагадував, швидше, вибачення, аніж доведення правильності владних реформ, і промовисто свідчив про виконання непосильного доручення. Враження – чоловіка кинули на амбразуру дзоту, вмивши руки.

Розходився натовп з іронічними посмішками на обличчях та тихими ( «мовчати не можу, а влада – не почує») криками «ганьба!». Хоча за задумом усі мали б зрозуміти, що у єдності – сила і майбутнє залежить від прояву нашої спільної національної свідомості. 

Отут погоджуся на всі 100 відсотків! Лише свідомість потрібно повернути у інше русло.



Создан 13 дек 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником